Сторінка психолога
Виходячи з аналізу роботи психологічної служби дошкільного закладу у 2017/2018 н. р., враховуючи досягнення й перспективи розвитку, методичну проблему та пріоритетний напрям діяльності дошкільного закладу метою роботи практичного психолога на наступний 2018-2019 навчальний рік буде:
Основні цілі :
- Психологічний супровід навчально-виховного процесу дошкільного закладу.
- Вивчення психологічної адаптації новоприбулих дітей.
- Вивчення індивідуальних особливостей дошкільників та забезпечення їм індивідуального підходу в навчально-виховному процесі.
- Вивчення готовності дітей до навчання в школі.
- Вивчення особистісного розвитку дитини шляхом розвитку пізнавальних процесів.
-Забезпечення психологічної підтримки педагогічному колективу.
- Психологічна просвіта та підвищення психологічної компетентності вихователів, батьків та усіх педагогічних працівників.
- удосконалення роботи з сім’єю щодо підвищення психолого-педагогічної культури батьків.
Основні завдання:
- Систематичне вивчення психічного розвитку дітей раннього віку: діагностика адаптаційних процесів;
- Психологічний супровід навчально-виховної діяльності вихователів старших груп щодо підготовки дітей до навчання у школі;
- Просвітницька робота серед працівників та батьків вихованців з метою підвищення їх психологічної компетенції ( оформлення стендів, лекції та консультації );
-Здійснення психологічного супроводу педагогів з метою профілактики та подолання професійного вигорання;
- Надання консультацій батькам дітей різних вікових груп та вихователям з питань ефективного виховного впливу на дітей з метою виховання гармонійно розвиненої особистості;
- Систематичне підвищення професійної компетентності практичного психолога шляхом участі у навчально-методичних семінарах,відвідувань бібліотеки;
-Організаційно-методична робота.
Очікувані результати:
· Забезпечення відповідності розвитку дитини віковим нормативам;
· створення оптимальних психолого-педагогічних умов для розвитку вихованців;
· визначення рівня підготовки дітей до подальшого навчання в школі;
· сприяння ефективному перебігу навчально-виховного процесу закладу.
· підвищення педагогічної майстерності, розкриття творчого потенціалу педагогів
підвищення ефективності і результативності взаємодії практичного психолога з батьками.
Психологи твердять, що малюнок дитини – один з найточніших джерел інформації про неї. Адже малюнок для дитини є її мовою, якою вона може виразити найпотаємніше – те, що не може (або не хоче!) висловити словами.
Слід мати на увазі, що малюнки дитини починають ”розповідати” про неї з 4, а ще краще з 5 років.
Отже, попросіть дитину 5років намалювати свою сім’ю. Тільки не кажіть кого саме – дитина має це вирішити сама. Нехай малює кольоровими ОЛІВЦЯМИ, а не фломастерами. Якщо у вас вийде непомітно підглянути, в якій послідовності дитина малюватиме персонажів, – розкриєте важливий дитячий секрет. Але пильнуйте, щоб малі хитруни не помітили вашої цікавості! Бо тоді матимете спотворену інформацію.
Отже, на що слід звернути увагу, аналізуючи дитячий малюнок?
1) персонажі і деталі
Першим і найбільшим малюють зображення найголовнішого в розумінні дитини члена родини (це може бути і вона сама!). Черговість малювання зображень показує пріоритетність членів сім’ї в уяві дитини.
Зазвичай лише після людей діти малюють інші деталі – хмарки, квіти, метелики тощо. Якщо ж дитина вимальовує „пейзаж”, а вже потім людей – це тривожний сигнал. Слід замислитися, чому дитина така байдужа до своїх близьких.
Численні прикраси (ґудзики, бантики, намисто тощо) діти промальовують на фігурах тих, кого найбільше люблять. На деяких малюнках мами вбрані, наче королеви. Якщо ж такі прикраси є на „автопортреті” – це свідчить про бажання вирізнитися, привернути увагу, потяг до зовнішніх ефектів.
Зброя, загрозлива поза, чітко промальовані зуби і нігті свідчать або про агресивність, або про захисну форму поведінки. Слід з’ясувати, від кого дитина хоче захиститись.
Зображення статевих органів на малюнках старших дошкільників також свідчить про демонстративне бажання привернути увагу, навіть ціною провокування агресії (на малюнках дітей до 4 років – це просто зображення природного життя).
Відсутність якогось члена сім’ї – ознака психологічного дискомфорту чи конфлікту. Наприклад, на малюнку нема батька, який приділяє дитині мало уваги чи буває надто суворий. На запитання „Де ж тато?” дитина відповідає: „На роботі”. Або на малюнку нема молодшого братика чи сестрички. Це означає, що дитина не може змиритися з тим, що їй стали приділяти менше уваги.
УВАГА! Не треба абсолютизувати відсутність когось із родини. Діти живуть сьогоднішнім днем, тож після сварки чи образи можуть „пропустити” кривдника. Якщо ж дитина „забула” намалювати себе – це серйозна проблема. І якщо навіть після нагадування „Ти забув намалювати себе” дитина каже „Потім намалюю” чи „Я вже не поміщаюсь”, значить, він почувається самотнім, зайвим.
Буває, що дитина зображує неіснуючого члена родини (наприклад, братика чи сестричку). Отже,
